У вчителя велика місія на землі. Лікар, отримуючи диплом, дає клятву Гіппократа. Cправжній учитель, переступаючи поріг класу, глибоко в серці також обіцяє: не лише навчати, а й надихати, запалювати, наповнювати сенсом життя підростаючого покоління. Та чи кожному з на, хто носить ім’я «педагог» вдається досягти вершин майстерності.
Моє життя ось уже двадцять вісім років пов’язане з
однією школою, з одним колективом. Посади були різними, та в глибині душі я
завжди була учителем. Мінялися програми і підручники, але залишалося глибоке і
міцне знання предмета, удосконалювалося вміння цікаво і доступно викладати
його.
В.О.Сухомлинський стверджував: «…щоб стати справжнім
вихователем дітей, треба віддати їм своє серце…». Для мене це означає бачити у
дитячих очах іскру цікавості, відчувати, наскільки розуміє мене кожен учень,
вміти побудувати роботу так, щоб і сильніший, і середній, і слабший знайшли на уроці
свою нішу, відчули впевненість у власних силах.
Невичерпні джерела творчості. Тож один і той самий матеріал намагаюсь
викладати по різному, будую навчання з урахуванням індивідуальних особливостей.
Запорукою успіху вважаю формування в учнів потрібної мотивації: є мотив – є
результат. Перш ніж почати виконувати якісь дії і дорослому, і, тим більше, дитині
важливо розуміти, заради чого прикладаються зусилля. Така постановка питання
дозволяє створити сприятливий психологічний мікроклімат на заняттях, я і учні
стаємо співтворцями уроку.
Переконана, що у кожній дитині
закладені невичерпні джерела творчості. Щоб успішно розкрити і розвинути їх
сама намагаюся бути творчою, постійно дбаю про свій методичний рівень,
ерудицію, прагну до самовдосконалення. Адже учень хоче бачити у своєму вихователі
зразок інтелектуальності, комунікабельності. високого рівня загальної культури
та моралі, людину, здатну прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Тому своє
життя і свою педагогічну
діяльність будую на принципах Добра, Гуманізму, Інтелекту, Творчості, Краси, Порядності
та Справедливості.