У вчителя велика місія на землі. Лікар, отримуючи диплом, дає клятву Гіппократа. Cправжній учитель, переступаючи поріг класу, глибоко в серці  також обіцяє: не лише навчати, а й надихати, запалювати, наповнювати сенсом життя підростаючого покоління. Та чи кожному з на, хто носить ім’я «педагог» вдається досягти вершин майстерності.

     Моє життя ось уже двадцять вісім років пов’язане з однією школою, з одним колективом. Посади були різними, та в глибині душі я завжди була учителем. Мінялися програми і підручники, але залишалося глибоке і міцне знання предмета, удосконалювалося вміння цікаво і доступно викладати його.

     В.О.Сухомлинський  стверджував: «…щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце…». Для мене це означає бачити у дитячих очах іскру цікавості, відчувати, наскільки розуміє мене кожен учень, вміти побудувати роботу так, щоб і сильніший, і середній, і слабший знайшли на уроці свою нішу, відчули впевненість у власних силах.  Невичерпні джерела творчості. Тож один і той самий матеріал намагаюсь викладати по різному, будую навчання з урахуванням індивідуальних особливостей. Запорукою успіху вважаю формування в учнів потрібної мотивації: є мотив – є результат. Перш ніж почати виконувати якісь дії і дорослому, і, тим більше, дитині важливо розуміти, заради чого прикладаються зусилля. Така постановка питання дозволяє створити сприятливий психологічний мікроклімат на заняттях, я і учні стаємо співтворцями уроку.      

     Переконана, що у кожній дитині закладені невичерпні джерела творчості. Щоб успішно розкрити і розвинути їх сама намагаюся бути творчою, постійно дбаю про свій методичний рівень, ерудицію, прагну до самовдосконалення. Адже учень хоче бачити у своєму вихователі зразок інтелектуальності, комунікабельності. високого рівня загальної культури та моралі, людину, здатну прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Тому своє життя і свою педагогічну діяльність будую на принципах Добра, Гуманізму, Інтелекту, Творчості, Краси, Порядності та Справедливості.